Роблячи ремонт, ми рано чи пізно стикаємося з проблемою вибору радіатора. Асортимент сучасних моделей дозволяє без зусиль підібрати відповідний варіант. Однак не дизайном єдиним варто керуватися при виборі радіатора, особливо якщо мова йде про тих з них, чия робота безпосередньо пов'язана з системою централізованого опалення. Не кожен радіатор підійде для традиційної однотрубної системи опалення (з послідовним з'єднанням), яка найчастіше зустрічається в багатоквартирних будинках. Її основні переваги - простота і низька вартість, але недоліків набагато більше.
Насамперед це високий тиск і температура, необхідні для прокачування великого об'єму води (теплоносія) за одиницю часу. У таких екстремальних умовах здатні вижити хіба що радіатори з малим гідравлічним опором, розраховані на високий робочий тиск. Цих недоліків позбавлена двотрубна система, теплоносій в якій підводиться до приладу по одній трубі, а виводиться за іншою. Радіатори в ній під'єднуються до труб паралельно, тому працювати їм доводиться при меншому тиску. Для таких систем (як і для автономних в заміських будинках) підійде будь-який з зразків, представлених сьогодні на ринку, будь то чавунний, алюмінієвий, сталевий або біметалічний радіатор.
Перші радіатори центрального опалення, які змінили в будинках печі і каміни, були чавунними. Однак і сьогодні батареї такого типу активно використовуються. І це цілком зрозуміло, оскільки вироби з чавуну відрізняються довговічністю (близько 40 років), а хороша теплопровідність матеріалу в поєднанні з високою тепловіддачею дозволяє зробити прилади максимально компактними. Не менш важливими характеристиками є стійкість таких батарей до корозії і несприйнятливість до поганої якості води в системі.
Чавунні радіатори відносяться до секційного типу і складаються із сполучених між собою нагрівальних елементів. Кількість секцій залежить від потужності приладу. Сучасні моделі мало чим нагадують своїх попередників - «гармошки» радянського зразка, так як не мають виступаючих фрагментів і ребер, а значить, не накопичують пил. Фронтальна поверхня секцій стала плоскою і гладкою, а їх обсяг значно зменшився. Вироби, представлені сьогодні на ринку, в більшості своїй розраховані на робочий давленіе6-8атм, що відповідає умовам експлуатації в міських тепломережах для будинків заввишки п'ять - дев'ять поверхів. Більш потужні екземпляри витримують тиск до 17,7 атм. Крім робочих параметрів при виборі радіатора необхідно враховувати і можливі перепади тиску в системі, зумовлені запуском гідронасосів.
Тепловіддача приладів збільшується за рахунок додаткової конвекції, що дозволяє використовувати їх в приміщеннях з високими стелями: низ прогрівається випромінюванням, верх-конвекцією повітря. Що стосується можливих протікань, то ймовірність появи таких безпосередньо залежить від якості з'єднань приладів з трубами центрального опалення. До достоїнств чавунних радіаторів відноситься і невисока вартість - від 300-600 руб. за секцію залежно від країни-виробника. Але є й недоліки, зокрема необхідність періодичного фарбування і значну вагу. До того ж на внутрішніх поверхнях з часом утворюється наліт, що знижує тепловіддачу приладу.
У свою чергу, легкі й компактні алюмінієві радіатори, пофарбовані заводським методом, не потребують реставрації після закінчення часу, а в плані теплопровідності їм немає рівних. Такі радіатори швидко нагрівають приміщення і здатні витримувати високий тиск (більше 12 атм). Проте складнощі все ж є. Так, основний їх недолік - схильність електрохімічної корозії і чутливість до якості теплоносія. Алюмінієві сплави при взаємодії з іншими металами, наприклад міддю, що міститься в рідкій недистильованих середовищі, швидко руйнуються, перетворюючись на білий порошок. Руйнування металу може відбуватися і в місцях з'єднання приладу з мідним трубопроводом (або котлом, імеюшіміся, їм мідний теплообмінник, в автономній системі). У цьому випадку від електрокорозії прилад врятує використання ізоляторів - пластикових труб.
До особливостей радіаторів даного виду належить і те, що в процесі експлуатації в них може накопичуватися і виділятися водень, що призводить до розриву пристрою. Ось чому на алюмінієві моделі слід встановлювати автоматичні газовипускние клапани. З цим явищем борються і за допомогою нанесення на внутрішні поверхні полімерного покриття, що дозволяє використовувати теплоносій з рівнем кислотності (рН) до 10 одиниць. Проте механічні домішки (великі тверді частинки), що містяться у воді, можуть пошкодити захисний шар, тому використовувати алюмінієві батареї рекомендується в поєднанні з фільтрами очищення води. Конструктивно розрізняють два види алюмінієвих радіаторів: секційні та цільні. Секції виготовляють зі сплаву алюмінію з кремнієм методом лиття під тиском.
Для герметизації елементів застосовують спеціальний матеріал пароніт, проте наявність прокладок послаблює надійність конструкції, що є ще одним недоліком даного типу приладів. Профілі для цільних радіаторів виробляють методом екструзії з алюмінію без добавок, завдяки чому матеріал зберігає пластичність і практично не схильний до сколів і розтріскування від гідроударів. Профілі з'єднують за допомогою зварювання, тому міжсекційні прокладки в таких моделях відсутні, а отже, ймовірність протікання істотно зменшується. Крім вітчизняних моделей з алюмінію, вартість яких становить від 320 руб. за секцію, на російському ринку представлені радіатори італійської, іспанської та турецького виробництва. Зарубіжні зразки (за рідкісним винятком) підходять тільки для приватних будинків з більш низьким і стабільним робочим тиском і високою якістю води в системі.
Найбільшого поширення на Заході отримали сталеві панельні радіатори - вони добре гріють і відносно недорогі. Такий прилад являє собою прямокутну панель, що складається з двох зварених воєдино сталевих листів з відштампованими заглибленнями для циркуляції теплоносія. Для підвищення тепловіддачі з тильного боку панелі приварюють П-образні ребра-виступи, які підсилюють конвекцію повітря. Сталеві панельні радіатори мають невелику глибину (50-160мм), незначну вагу і мають низьку тепловою інерцією. Більшість моделей, представлених на ринку, розраховані на робочий тиск до 9 атм і максимальну температуру теплоносія 110С. Недоліком сталевих радіаторів є підвищена чутливість до змісту в теплоносії кисню, тому в нашій країні вони використовуються головним чином в автономних системах. У числі найбільш відомих виробників сталевих панельних радіаторів торгові марки Kermi (Німеччина) і DeLonghi (Італія). Залежно від розмірів і потужності середня вартість таких приладів складає від 2000 руб. за виріб.
Що вийде, якщо з'єднати алюміній зі сталлю? Міцний і довговічний біметалічний радіатор. Такі прилади поєднують в собі кращі якості обох металів. Так. алюміній володіє високою тепловіддачею, а сталь добре тримає тиск, тому колектор, по якому тече вода, виконується зі сталі, а зовнішній корпус, що нагріває повітря, - з алюмінієвого сплаву. Вага однієї секції таких радіаторів на 50-60% більше, ніж алюмінієвих, а тепловіддача трохи нижче, зате робочий і випробувальний тиск у біметалевих радіаторів найвище з усіх класів приладів водяного опалення. У деяких моделей ці показники сягають 35 і 55 атм, так що подібні варіанти можуть з успіхом використовуватися в будь-яких системах.
Біметалічні радіатори лояльні і до показань кислотності теплоносія - допустиме значення рН для більшості моделей коливається в діапазоні 6,5-9,5. Правда, підвищений вміст кисню у воді сприяє розвитку корозії в сталевих трубках, але ця небезпека існує для всіх типів радіаторів, крім чавунних. Вартість біметалевих радіаторів російського виробництва становить 400-450руб. за секцію, імпортних - від 450 до 580руб. за секцію.