Роботу з визначення конструктивного рішення фундаментів розглянемо на прикладі прив'язки проекту одноповерхового трикімнатного будинку зі стінами з цегли для Нечорноземної зони (рис. 91). Умовно приймемо, що зовнішні стіни будинку товщиною 51 см виконуються з ефективного (дірчастої або щілинного) цегли, внутрішня несуча стіна товщиною 25 см - з повнотілої цегли, підлоги по грунту - на лагах з теплим підпіллям. Грунти - суглинки з несучою здатністю 1,5 кг/см2, рівень грунтових вод - 1,3 м від поверхні землі, нормативна (тобто встановлена для даного району) глибина промерзання грунтів - 1,5 м.
Насамперед визначимо глибину закладання фундаментів. За гідрогеологічним умовами вона повинна бути не менше розрахункової глибини промерзання грунту. Під зовнішніми стінами розрахункова глибина промерзання близька до нормативної. Під середньою стіною грунт не промерзають, тому глибину закладення фундаменту можна прийняти на 50-70 см нижче планувальної позначки підпілля.
Визначивши глибину закладення фундаментів, бачимо, що їх підошва під зовнішніми стінами (при існуючій позначці землі) також, як і підлога підвалу, знаходиться нижче рівня грунтових вод. Оскільки це ускладнює і влаштування фундаментів, і надалі - експлуатацію підвалу, доцільно планувальну позначку навколо будинку і підлогу в будинку підняти. Так, якщо рівень землі навколо будинку підвищити на 30 см, а підлога в будинку розташувати на 60 см вище за цю позначку, то це дозволить зменшити глибину відриваються під фундаменти ям і траншей до 1,2 м замість 1,5 м і при цьому позбавитися від води і необхідності кріпити земляні укоси, більш раціонально використовувати вийнятий грунт і, влаштовуючи підсипку грунту навколо будинку, надійно захистити фундаменти від дощових та паводкових вод (рис. 92).
Розглянемо варіант конструктивного рішення стрічкових фундаментів, що влаштовуються з монолітного бетону в переставний опалубці. Для веранди і ганку, де навантаження незначні, приймемо стовпчасті опори. Викреслити план фундаментів і визначимо найбільш характерні перетину (рис. 93). Враховуючи, що при конструюванні опорна площа стрічкових фундаментів, як правило, виходить більшою, ніж потрібно за розрахунком, будемо прагнути поперечний переріз фундаментів робити мінімально можливим.
Перетин I-I. Товщину западаючі цоколя умовно приймемо рівної 43 см. Враховуючи дію здимаються, зовнішню поверхню фундаментів робимо похилій, а внутрішню, з боку теплого підпілля - прямий. При ухилі похилій поверхні 1:10 ширина підошви фундаменту виходить рівної 58 см. Аналогічні конструктивні рішення приймаємо в перетинах II-II і III-III.
Перетин IV-IV. Стрічковий фундамент тут є одночасно і зовнішніми стінами підвалу. Глибину їх закладання слід прийняти приблизно на 40 см нижче підлоги підвалу, а підошву на 15-20 см розширити всередину. Це підвищує поперечну стійкість стін підвалу і дозволяє влаштувати більш надійну гідроізоляцію. Фундаменти в перерізі VV вирішуються аналогічно.
Перетин VI-VI. Стіна підвалу в цьому місці не промерзає, тому робимо її прямий, а товщину приймаємо кілька більшої товщини середньої стіни будинку, тобто рівний 40 см з розширенням внизу до 60 см.
Перетин VII-VII. Стіна підвалу тут теж не промерзає і несе лише цегляну перегородку. Її товщина повинна визначатися з урахуванням бічного тиску грунту, в даному випадку умовно приймається рівною 25 см.
Перетин VIII-VIII. Грунт в цьому перетині не промерзають, тому підошву фундаменту можна розташувати на 50-70 см нижче рівня підпілля, проте краще її опереть на материковий (незайманий) грунт. Верх фундаменту робимо шириною 30 см, а низ розширюємо до 50 см.
Перетин IX-IX. Фундамент під піч закладається на тій же глибині, що в перетин VIII-VIII; його розміри в плані приймаємо відповідно до габаритів печі.
Після визначення конструктивних перетинів стрічкових фундаментів слід перевірити їх несучу здатність у найбільш навантаженому місці, наприклад в перетині III-III. Тут, крім тих навантажень, які є в перетинах II і II-II, на фундамент спирається також частина перекриття та даху веранди і ганку. Загальне навантаження, що діє на 1 пог. м підошви стрічкового фундаменту в цьому перерізі (приблизно 5 т), дорівнює сумі навантажень від снігу, даху, горищного перекриття, зовнішньої стіни будинку, веранди, а також навантаження від маси самого фундаменту. При опорної площі 1 пог.м фундаменту в цьому перерізі, що дорівнює 5800 см2 (100x58 см), тиск на грунт складе 0,9 кг/см2. Очевидно, що і в інших місцях стрічкові фундаменти матимуть питомий тиск на грунт в межах допустимого.
Розглянемо тепер на прикладі того ж будинку конструктивне рішення і роботу стовпчастих фундаментів, встановлюваних з монолітного залізобетону. Стіни підвалу та фундаменти під піч і середню стіну залишимо без зміни. Накреслимо план стовпчастих фундаментів і їх перетину (рис. 94).
Перетин I-I. Ширину залізобетонного ростверку-цоколя приймемо такий же, як і у стрічкових фундаментів - 43 см, а висоту - 60 см. Перетин фундаментного стовпа в плані 43x43 см, висота опорної плити - 30 см, а її перетин в плані 80x80 см. Несуча здатність такого фундаментного стовпа при питомому опорі грунту 1,5 кг/см2 складе близько 10 т (80x80x1, 5 = 9600 кг). Перетини II-II і III-III вирішуються аналогічно. Стовпчасті фундаменти під веранду і ганок можна робити без ростверку з мінімальним поперечним перерізом. Опорна плита також, як і у фундаментів під зовнішніми стінами, повинна бути жорстко пов'язана арматурою з несучим стовпом, тобто виконувати роль анкера при морозному обдиманні.
Говорячи про закладення фундаменту, не можна не сказати про цоколі. І хоча цій темі присвячена окрема глава книги, ми все ж повторимося. При стрічкових фундаментах цоколем є частина стіни, що виступає над поверхнею землі. При стовпчастих - проміжні стіни, що влаштовуються між стовпами. По відношенню до зовнішніх стін цоколі можуть бути виступаючими (а), западаючими (в) або знаходяться в одній площині зі стіною (б) (рис. 95, А). Найнадійніший - западаючий цоколь. Його форма дозволяє добре захищати свою поверхню, гідроізоляційний шар і поверхню стіни від дощу і снігу. Виступаючий цоколь може бути виправданий лише в будинках з рубаними, брущатими стінами, з теплим підпіллям, де він використовується як теплового захисту підпілля. При влаштуванні цоколя застосовують камінь, бетон. Надійний і довговічний цоколь виходить з монолітного або збірного залізобетону.
Пристрій цоколя при стовпчастих фундаментах складніше, ніж при стрічкових. Якщо стіни цегляні або з дрібних блоків, між фундаментними стовпами влаштовують залізобетонні перемички. Вони можуть бути розташовані як під цоколем, в землі, так і безпосередньо під стіною, у вигляді ростверку (рис. 95, Б-а, Б-б). У рубаних, брущатих і каркасних будівлях з утепленим цокольним перекриттям підпільний простір може взагалі залишатися відкритим. При такому рішенні гарантуються хороша вентиляція підпілля і збереження дерев'яних конструкцій. Цоколь при стрічкових фундаментах, будучи їх продовженням, вирішується технічно просто (рис. 95, Б-в, Б-г). При використанні монолітного бетону фасадної поверхні цоколя можна надати декоративну форму, надаючи різний вигляд опалубці: хвилясті листи з азбестоцементу, склопластику, гумові килимки.